Загалом існує кілька шкал складності віа феррат, але ми зупинимося на найпопулярнішій, яка ділить маршрути на категорії: A, B, C, D, E, F.
A – найпростіший варіант, для проходження якого не потрібен досвід. Стежка обладнана страховими тросами, ланцюгами та скобами навіть на найбезпечніших ділянках.
В — помірно складна стежка. Багато крутих ділянок, як і місць для коротких привалів. Елементів страхування у вигляді зачепів, сходів і т.д. також вистачає, але місцями доводиться використовувати рельєф місцевості, щоб пройти.
С — маршрути з крутими, вертикальними та затяжними підйомами. Проходження таких стежок потребує досвіду, обережності та вміння добре контролювати своє тіло. Штучних точок опор мало, і вони невеликі за розмірами.
D — вся траса повністю складається з крутих ділянок, що нависають, і навіть найскладніші місця часто підстраховані тільки сталевим тросом. Для проходження таких маршрутів необхідно мати досвід скелелазіння, а тому новачкам подібні віаферати вкрай не рекомендуються.
Віа ферати категорій E і F розглядати не станемо, оскільки на нашому маршруті їх не буде і навіть досвідченим альпіністам на таких буде непросто.
Варто також зазначити, що одна віа феррата може поєднувати в собі елементи декількох категорій. Так, для першої нашої траси підходять категорії А та В, у той час як для другої характерні А, В та С.